Активісти жартують, що найдоброчесніша смерть у громадському секторі – померти від перевантаження роботою, а якщо ти вигоріла, то точно «зробила все можливе».
Я помітила цікаву річ, яку не хотіла визнавати. Я вважала, що кинути свою справу через вигорання має присмак «доброчесності». Це наче показує, що ти дуже завзято робила свою спаву. Молодець.
І так, причин вигорання може бути дуже багато, але з того, з чим я стикалась, основна причина – це неправильно побудовані процеси та небажання думати про себе. У нашому суспільстві культивується героїзм та жертовність, і я помічаю у своєму оточенні більше «спринтерів», а не «марафонців» – тих, хто віддає все, але на коротких дистанціях.
Із цим «нехтуванням собою» я теж стикаюсь кожного дня і пишу про це, бо намагаюсь поділитись власним досвідом, а не рецетом запобігання вигоранню.
Чому відбувається вигорання? Як його не допустити? Показово, що це одне із найпоширеніших питань в моєму ГО-оточенні.
Раніше я вважала, що відповідь на ці питання доволі проста: команда має вчасно відпочивати, проводити тімбілдинг раз на рік… Ну, може, ще тренінг проти вигорання. І все буде добре. Але це не особливо вирішувало проблеми.
На мою думку, до цього питання не варто підходити формально та точково, бо один тренінг проти вигорання раз на рік тільки створює ілюзію, що ви щось робите для того, щоб цьому запобігти.
Відкриттям для мене стало ставлення до вигорання як до симптому того, що в організації неправильно побудовані внутрішні процеси: завелике навантаження, відсутність підтримки чи фідбеку, слабка командна робота, проблеми із внутрішніми комунікаціями, а тому – накопичення образ тощо. Саме тому – щоб запобігти вигоранню, треба знаходити нелінійні рішення (не один «тренінг на невигорання»), будувати внутрішні системи в організації.
Конкретні приклади додаткових інструментів та практик проти вигорання, які ми використовуємо в «Дивовижні»:
— члени команди беруть вихідний, коли він їм потрібен, не виправдовуються за це і не мають нічого пояснювати, тільки попередити свого тім-лідера та поставити вихідний у календар;
— вони мають можливість у робочий час піти до лікаря/зробити манікюр/побути вдома із дитиною тощо. І не звітувати, лише проінформувати про відсутність і знов-таки поставити в календар;
— ДивоДень, про який я вже писала (1 день на рік, коли ми даємо певну суму, яку ти маєш витратити на себе);
— розвиток і тренінги, оплачувані, за фінансових можливостей, організацією;
— гнучкість у зміні позиції в команді, сприяння пошуку та розвитку своїх компетенції та пошук «свого» місця в команді;
— 1 раз на місяць члени команди мають можливість персональної зустрічі із професійним коучем – Yuliya Filippovska. Із нею проговорюються не тільки професійні, але й персональні виклики. Так, ми переконані: персональні виклики прямо впливають на професійну діяльність, і один від одного відокремлювати не варто;
— інструменти внутрішньої комунікації, про які я писала раніше.
Поділіться власним досвідом та практиками запобігання вигранню?
