Скільки буде один плюс один? Нам здається, що як мінімум три!
Скільки буде один плюс один? Нам здається, що як мінімум три!
Чого ми прагли?
Дивовижний форум «Спільний знаменник» шукає формули партнерства 21 січня 2017 року Запоріжжя з подивом спостерігало нашестя та бурхливе спілкування громадських активістів. Цікавий соціальний феномен мав природну причину: їх зібрав форум «Спільний знаменник: партнерства заради змін», організований ГО «Дивовижні».
Людина, що усвідомила потребу змінити щось у суспільстві, виходить у світ. Що вона має робити? Вкладатися власними зусиллями чи гуртувати навколо себе, бо один у полі не реформатор? Тут часто починається цікаве.
Одинак-активіст виявляє, як важко залучити до своєї благородної справи пасивніших оточуючих. Групі енергійних однодумців часто складно достукатися навіть до найнижчих щаблів влади; згуртувавшись в організацію, активісти виявляють, наскільки химерно може складатися співпраця зі ЗМІ – ба навіть з іншими активістами і небайдужими, які роблять приблизно те саме! Ви пропонували, скажімо, лише влаштувати можливість безоплатної передачі книжок до провінційних бібліотек, а віднайдений «компаньйон» збиває з ніг питанням: «Чи матимете ви чітко по центру лоба наш логотип метр на два?»…
Із цієї ситуації випливає головне питання, поставлене заходом: як будувати партнерство в громадських ініціативах і для чого воно взагалі потрібне?
Яким чином усе відбувалося?
Едісон, на честь якого названий запорізький коворкінг, що приймав форум, позаздрив би гостям форума: тут лампочки запалювалися щомиті на кожному кроці. Спіддейтінг, тобто знайомство учасників між собою, одразу перетворив офіційну статистику – більше 100 учасників з 40 організацій 11 українських міст – на живу картинку. Лунає гонг – і дізнаєшся про арт-центр, влаштований у старовинному млині. Лунає знову – і слухаєш про плани координації освітніх ініціатив, далі дивишся в очі голови правління ресурсного центру, що займається консультуванням переселенців, а за адресу має село Терпіння… Абстрактний іменник «партнерство» перетворюється на живе дієслово «партнеритися».
Носоріг і пташка
Чи можна побудувати математичне вираження такої непростої речі, як людська взаємодія? Виявляється, існує геніальна у своїй простоті формула.
Про теорію говорив Алім Алієв, чия діяльність в останні три роки – майже суцільна суспільна практика! Але співзасновник ініціативи «Крим SOS» – політолог за освітою, і надані ним тези являли радше синтез.
Взаємно корисне співіснування закладене в самій природі. Чому носоріг дружить із птахами? Бо вони чистять його грубу складчасту шкіру. А чому їм цікаво це робити? Бо там міститься смачна для них їжа! Ось ідеальна співпраця: в результаті якої добре обом.
В громадському секторі, бізнесі, політиці існує теорія гри з доданою вартістю. Її суть полягає у тому, що два учасники, народжуючи разом певну спільну цінність, досягають набагато більшого, ніж вони могли отримати окремо.
Утворюється дивовижна арифметика: 1+1=3!
І вона діє в усіх ключових видах співробітництва у громадській сфері.
* Так, співпрацюючи зі ЗМІ, активісти надають журналістам живі людські історії, а ті, висвітлюючи їх, сприяють трансформації суспільної думки.
Приклад: упереджені уявлення про переселенців, що стали поширюватися влітку 2014 року, формувалися здебільшого з негативних згадок у пресі й ТБ. Розповіді про таких людей як Яшар Фазилов (кримський учитель французької, що став годувати Львів смачним пловом), стали цікавим матеріалом для медіа – і в свою чергу допомагали руйнувати стереотипи.
* Така нелегка річ, як співпраця з владою, також може бути вигідною для обох сторін.
Приклад: спільна з міністерством освіти розробка шляхів проходження ЗНО для мешканців Криму і Сходу. Активісти хотіли, щоб школярі мали змогу отримати українську освіту, а міністерству був важливий додатковий канал поширення інформації.
* Нарешті, спільна дія громадських організацій також полегшує реалізацію їхніх місій.
Приклад: київський «Будинок вільних людей», де громадські організації зібрались під одним дахом і почали спільно давати консультації на найрізноманітніші теми: юридичні, соціальні, психологічні… Відбувається плідний розподіл праці: організація, яка добре розуміється на певній темі, бере на себе частину, за яку може і хоче нести відповідальність.
«Колеги розповіли, що створили коаліцію громадських організацій, які працюють з переселенцями, у Запорізькій області. І це дуже крута річ! Разом ми можемо бути набагато помітнішими в середовищі».
Так ми на практиці спостерігаємо явище синергії: коли ми, докладаючи зусиль разом, можемо з меншими ресурсами досягти більших результатів.
Висунути перископи
Чому ГО потрібно партнеритись із владою та бізнесом?
Дмитро Матюхін, «Городской центр помощи», бізнесмен із Запоріжжя:
«Органи місцевого самоуправління часто лишаються закритими. Мозок представників влади нерідко ще замічений «совком», для них співпраця – це хіба надати приміщення. Але це не дає розвиватися професійно обом сторонам. А справжні цікаві проекти, які потім надають досвід та реальний приклад, часто народжуються за чашкою кави, у живому спілкуванні. Тому не можна легковажити мистецтвом побудови правильних стосунків».
Яна Брик, ВГО «Поруч», радниця мера м. Каховка:
«Коли наша організація утворилася в 2011 році, ми без копійки за душею мали допомогти дитячому будинку. Тоді ми просто написали листи великому бізнесу. І одразу відгукнулись дуже відомі компанії. І до сьогодні більшість із них підтримує наші проекти соціального характеру. Як ми цього досягли? Просто пояснили їм, чому ми хочемо це зробити. Ми навіть не пропонували їм на той час піару в мережах!..»
Анастасія Перепелиця, радниця Мінсоцполітики з питань ВПО у Запорізькій області, «Донбасская инициатива «Мост»»:
«Донецький регіон дуже бізнесовий, і коли ми прийшли з підприємництва до суспільної активності, наш досвід, звичайно, не міг не екстраполюватися на нову діяльність: на кожного, хто робить те саме, дивишся як на конкурента. Тому не обходиться без з’ясування стосунків: а хто ж із громадівників більш громадський? Але кожне нове партнерство вчить налагоджувати зв’язки і робити правильні висновки…»
Юлія Курнишова, міжнародна організація Pact:
«Є така пастка: часто громадські ініціативи намагаються вгадати, чого хоче донор, і написати заявку саме таку, як від них ніби очікують. Але ми, навпаки, потребуємо тих, хто розуміє локальну специфіку, і очікуємо на свіжі ідеї, які не є мейнстрімом. Не бійтеся виходити за вже прописані рамки! У нас передбачений окремий грантовий механізм швидкого реагування – на той випадок, коли обставини потребують саме швидкої реакції, коли з’являється щось цілком нове».
«Неможливо робити будь-що в громадській організації з чистого розрахунку, коли справа тобі не болить, не зачіпає тебе особисто. І неможлива в ній також робота без співпраці з іншими командами».
Алім Алієв
Документ і довіра
Наостанку – зовсім практична частина: чотири групи, міняючись учасниками, працювали у форматі «світового кафе»: спеціалісти ділились досвідом і отримували фідбек.
Сашко Лютий, знавець юридичних аспектів роботи в громадському секторі, допомагав з’ясувати тонкощі взаємодії з органами державної влади: як спілкуватися з нею ефективно, коли навіть на звичайний запит чи звернення можна очікувати довго і марно?
Оксана Потапова, співзасновниця «Театру для діалогу», досліджувала феномен довіри, без якого не можна побудувати жодної комунікації. Виявилося, що наші усталені уявлення щодо цього явища багато в чому його звужують. Навіть зруйнована довіра здатна до відновлення, якщо сторони усвідомлюють свої помилки і готові над ними працювати!..
Ольга Корабльова, тім-лідерка «Дивовижних», розповідала про те, як громадські організації «виходять в люди», тобто дістаються громади. Мабуть, кожному активістові іноді здається, що його зусилля розчиняються в інертності маси. Але є надихаючий досвід!
Олександра Дворецька, координаторка та співзасновниця благодійного фонду «Восток SOS», у живому спілкуванні вибудовувала товариства між товариствами, тобто відшукувала принципи роботи громадських організацій над спільними проектами. Видихнуті нею наприкінці форуму натхненні слова: «Як мінімум на наступний місяць мені вистачить енергії від вас, щоб щось фігачити!» хочеться використати як останній акорд – бо вони на те просяться ?
P.S. Здавалося б, формула 1+1=3 успішно віднайдена і навіть випробувана. Але пошуки шляхів побудови довіри та формування сталих партнерств тривають! Мабуть, ви теж маєте досвід побудови «місточків» у людському середовищі. Поділіться з нами у коментарях або у пабліку «Дивовижні» на Facebook!
