Особливо гостро питання про делегування у мене поставало, коли кількість роботи ставала вже нестерпною – і я просто фізично не встигала все робити. Я добре пам’ятаю, як коли Дивовижні тільки починали працювати як ГО в 2016 році, більшість всього було зав’язано на мені – навіть затвердження кольору листівок. Процеси в організації майже зупинялись, коли мене не було. Ось тоді я вимушено віддавала частину своїх завдань. Тільки тоді і тільки вимушено.
Якщо ви знаходитесь в такому періоді, у мене є для вас хороші та погані новини.
Хороші новини:
— якщо команда нова, хаос і недовіра можуть свідчити про період «притирання»: хто як працює, що за люди із тобою поряд. Цей період можна використати для спостережень за собою та командою, навіть якщо якийсь час все буде рухатись в організаціі «на ручніку». Ці спостереження потім можна використовувати для розбудови фундаменту взаємодій в команді.
Погані новини:
— Цей період може затягнутись назавжди, тому що в ньому є персональний егоїстичний присмак супергероя. «Я така афігенна/зайнята/важлива, що без мене «вони» (так, тут вже з’являється таке розділення) не можуть». І все – ти падаєш в пастку власного егоїзму, починаєш думати, що колеги «непрофесіонали», «не здатні самі» і т. п.
На мою думку, делегування передбачає:
— Здатність довіряти людям і їхнім компетенціям;
— Здатність передавати власний досвід та знання;
— Здатність працювати з власним его.
Довіра в нашій команді не виникла раптом. Я спершу теж не довіряла, була впевнена, що можу краще, швидше зробити завдання сама. Тим паче, коли делегуєш якесь завдання, не факт, що людина з ним упорається. Саме тому, щоб делегувати, варто подолати страх до помилок та пояснень, дати колезі час і змогу навчитись та освоїти нове завдання чи сферу.
Делегування – це не односторонній процес. Я, наприклад, помітила, що багато процесів, які я делегувала колегам, вони зараз роблять краще, ніж я. У них нові ідеї, підходи до вирішення задач і найголовніше – вони є стейкхолдерами процесу і розуміють, що це їхня відповідальність.
Я також спостерігаю, що делегування змінило мою роль як керівниці. Від експерта до ментора. Це посилило і мене, вивільнивши час на стратегічні речі, і команду – бо вони знають, що можуть приймати власні рішення, несуть відповідальність за процеси, мають змогу створювати та не паралізовані, якщо мене немає.
Делегування – один із елементів самозарадності організаціі.
Із цією навичкою – не народжуються, а набувають через практику та досвід. Я теж постійно вчусь делегуванню.
