Раніше я думала, що скепсис та самозадовбування це прояв благородності. Це паливо, яке не дозволяло мені зупинятися і стимулювало до руху.
Мої дії та думки були пронизані настановами: «Це не так», «недостатньо добре», «треба більше та вище», «ти недостатньо добра, тому ти цього ще не досягла». І все свідоме життя я давала простір цьому скепсису, бо була переконана, що він не дає мені втрачати зв’язок із реальністю і робить мене кращою.
Я подавалась на програму в Стенфорд. Зазвичай я кожного року намагаюсь подаватись на програми, про які моє раціо «крутить пальцем біля скроні та закочує очі». Але того разу в оточенні близьких людей та колег я отримувала нон-стоп віру та просто беззаперечну впевненість, що я виграю ту стипендію.
І хоча я не виграла, ця ситуація дала мені зрозуміти дещо дуже важливе: любов та підтримка це теж енергія змін та стимул для росту. Коли я програла, я розуміла, що це не я погана людина, а що програма зараз не для людей з таким набором якостей.
Тільки нещодавно я змогла осягнути, що сумнів у собі та постійній пошук негативу у собі – це те, із чим я хочу попрощатись.
Це, може, для когось звучить дуже нахабно, але для мене, як для людини, що все життя в цьому стані жила – це прорив. Я зрозуміла, що це паливо, яке вже відгоріло. Я дуже вдячна цій енергії самозадовбування, бо вона стільки років була моїм паливом. І тому прощаюсь із нею тепер з легкістю та вдячністю.
Мені почала відкриватись нова енергія змін – енергія віри в себе, впевненості, любові до себе, підтримки. І співпрацюючи з іншими із цієї позиції – впевненості в іншій людині, в її унікальності та успіхові – бачу, як ці якості теж розкриваються. Я зрозуміла, що критика – далеко не єдиний метод дати фідбек та спонукати до розвитку.
З’їдання одне одного – це минуле.
Компанії майбутнього – це компанії, побудовані на любові – до людей, до продуктів, що вони створюють, до світу. Це більше, ніж наївна «любов», це цілий комплекс відчуттів та емоцій. Це і віра, і впевненість, і натхнення, і спроможність бачити в людях унікальність з усіма їхніми особливостями. Це те, що дає змогу вибудовувати горизонтальні структури та самозарадні команди, адже в основі лежить довіра.
Спочатку ця «любов» має народитись всередині. І тоді із неї проростає все інше. Це те, що треба зрощувати та нарощувати через роботу над собою, в тому числі вихід за межі старої «моралі». Але результат вражає: починають відкриватись нові грані успіху.
